Скільки екранного часу радять лікарі й як про це домовитися

«Ще одну серію!» — цю фразу чує, мабуть, кожна родина. Батьки часто міркують, скільки мультиків — це нормально, і знаходять в інтернеті сотні суперечливих відповідей. Тим часом у лікарів є досить чіткі поради, і вони стосуються не лише хвилин на годиннику.

Відповідь одним реченням

Що радить ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров'я у 2019 році випустила рекомендації щодо фізичної активності, сидячого способу життя та сну для дітей до п'яти років. Для немовлят до одного року екранний час не рекомендований взагалі. Однорічним малюкам ВООЗ також радить повністю уникати екранів. Для дітей від двох до чотирьох років межа становить не більше однієї години на день, причому діє правило: що менше, то краще.

У тих самих рекомендаціях є й друга важлива частина. Дітям трьох і чотирьох років потрібно щонайменше 180 хвилин руху на день, а сидіти пристебнутими у візку чи автокріслі довше ніж годину поспіль їм не варто. Тобто ВООЗ оцінює весь день дитини в комплексі, а не лише час перед екраном.

Що радять американські педіатри

Американська академія педіатрії (AAP) дає дуже схожі поради. До 18 місяців екранів краще повністю уникати — єдиним винятком є відеодзвінки з рідними. Якщо батьки хочуть показувати мультики дитині у віці від 18 місяців до двох років, варто обирати якісні програми й дивитися їх разом. Від двох до п'яти років цілком достатньо однієї години на день, і знову ж таки разом із дорослим, який пояснює те, що відбувається на екрані.

Для дітей від шести років AAP не називає єдиної фіксованої кількості годин. Натомість фахівці радять установити чіткі межі для часу й змісту контенту та стежити, щоб екран не витісняв сон, активний відпочинок та інші важливі для здоров'я справи.

Чому відеодзвінок бабусі — це не те саме, що мультик

На батьківському порталі AAP пояснюють, що малюки найкраще вчаться під час живого спілкування з близькими людьми. Їм необхідно торкатися предметів, бачити міміку та чути справжні голоси. Саме тому відеодзвінки родичам лікарі вважають цілком корисними. Головне — сидіти поруч із дитиною й допомагати їй підтримувати розмову.

Ще одна порада AAP стосується «безекранних» годин і зон. Домовтеся про час, повністю вільний від ґаджетів — наприклад, під час сімейної вечері чи поїздки в авто. І про місця без екранів, перш за все — спальню. Уночі телевізор, комп'ютер чи смартфон не повинні залишатися поруч із ліжком дитини.

Як домовитися вдома

1. Сядьте разом і запишіть, що саме дитина любить дивитися або в що грати. Так розмова розпочнеться з її зацікавлень, а не з жорстких заборон.
2. Порахуйте разом розклад звичайного дня: сон, дитячий садок чи школа, прийоми їжі, прогулянка. Вільного часу зазвичай залишається значно менше, ніж здається на перший погляд.
3. Оберіть час і місця, де екранам не місце. Спільна вечеря та спальня підходять практично для кожної родини.
4. Домовтеся про чіткий сигнал завершення. Пісочний годинник або таймер працюють набагато краще за емоційний вигук «негайно вимикай!».
5. Заплануйте, що ви робитимете після того, як вимкнете екран. Коли наступна справа цікава, попрощатися з ґаджетом значно легше.
6. Запишіть ваші правила та повісьте їх на видному місці. Через місяць перегляньте їх разом і за потреби відкоригуйте.

В AAP є чудовий інтерактивний інструмент — Family Media Plan. Його запустили у 2016 році, і він дає змогу скласти персональний план екранів для кожної дитини в сім'ї. Якщо у вас виникають сумніви щодо сну, поведінки чи розвитку малюка, обов'язково порадьтеся з вашим педіатром.

Не лише «скільки», а й «що замість»

У свіжіших рекомендаціях AAP пропонує концепцію «5 C»: Child (індивідуальні особливості дитини), Content (що саме вона дивиться), Calm (чи не став екран єдиним способом заспокоїтися), Crowding out (що саме екран витісняє) та Communication (чи обговорюєте ви переглянуте). Найцікавішим є саме четверте запитання: педіатри радять запитувати не «скільки годин дитина сидить у телефоні», а «чи не забирає екран щось дійсно важливе для нашої родини?».

Тож коли наступного разу почуєте «ще одну серію!», спробуйте відповісти запитанням: «А пам'ятаєш, що цікавого ми планували зробити одразу після цього?».